http://www.stryi-shkola6.com.ua/wp-content/uploads/2025/02/Den-bezpechnogo-Internetu-1.pdf

Заходи

щодо протидії булінгу серед учнівської молоді

на 2024-2025 навчальний рік

2-го семестру

 У Стрийському ліцеї №6

Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області

2 грудня – Міжнародний день боротьби за скасування рабства

2 грудня відзначається Міжнародний день боротьби за скасування рабства.  У цей день 1949 року на 4-й сесії Генеральної Асамблеї ООН було прийнято Конвенцію про боротьбу з торгівлею людьми і з експлуатацією проституції третіми особами. В України документ набрав чинності 15 лютого 1955 року. За даними ООН в світі налічувалося понад 40 мільйонів осіб, які є жертвами сучасних форм рабства, при цьому 71 відсоток з них – жінки та дівчата.

Насамперед, рабство – це насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей.

Сьогодні рабство набуває таких сучасних форм, як поневолення через походження, примусова праця, дитяча праця, побутове рабство, примусові шлюби, боргова кабала, торгівля людьми з метою експлуатації, включаючи сексуальну експлуатацію, примусове вербування дітей для участі у збройному конфлікті.

Найбільше потерпають від сучасних форм рабства незаможні верстви населення, расові та етнічні меншини, а також представники корінних народів та мігранти.

Варто зазначити, що Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод передбачено наступне: нікого не можна тримати в рабстві або підневільному стані, ніхто не може бути присилуваний виконувати примусову чи обов’язкову працю. А також Конституцією України забороняється використання примусової праці.

Кримінальним кодексом України передбачена відповідальність за торгівлю людьми, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію.

Завдання Міжнародного дня боротьби за скасування рабства – заохотити об’єднання зусиль урядів, громадянського суспільства та приватного сектора, спрямованих на викорінення всіх сучасних форм рабства. Торгівля людьми – явище глобальне. Воно сильно впливає на країни, що знаходяться в стані політичної та економічної трансформації або постконфліктного стресу, які в основному і є країнами походження для всесвітнього кримінального процесу торгівлі людьми.

Отже, кожна людина має право на захист держави від вчинення стосовно неї рабства.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликає всі органи державної влади, організації громадянського суспільства та міжнародну спільноту консолідуватись та ефективно реагувати на сучасні форми рабства.

1 грудня – Всесвітній день боротьби з ВІЛ/СНІДом

Щороку, за ініціативи Всесвітньої організації охорони здоров’я, 1 грудня відзначається Всесвітній день боротьби зі СНІДом. Цей день започатковано у 1988 році, він покликаний підвищити проінформованість щодо ВІЛ/СНІДу та привернути увагу суспільства до порушень прав і свобод людини, які мають ВІЛ-статус.

У цей день в усьому світі відбуваються різноманітні соціальні акції, спрямовані на інформування про небезпеку хвороби, шляхи її поширення, симптоми, особливості лікування.

Стратегія України щодо боротьби з епідемією та профілактикою ВІЛ/СНІДу відображена в нормативних актах, зокрема в Законах України «Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», Постановах КМ України, інструкціях МОЗ України тощо, низці державних соціальних програм.

Результати діяльності Уповноваженого у сфері запобігання та протидії дискримінації за ознакою інвалідності та стану здоров’я свідчать, що люди, які живуть з ВІЛ/СНІД, є однією з найвразливіших категорій громадян. Вони зазнають дискримінації у сфері праці, охорони здоров’я, освіти, доступі до соціальних послуг тощо.

Водночас стигма та дискримінація, пов’язані з ВІЛ/СНІД, чинять серйозний психологічний вплив на самосвідомість ВІЛ-позитивних людей, понижують самооцінку людини та призводять до тяжких емоційно-психологічних наслідків.

Відповідно до сучасних принципів протидії поширенню ВІЛ-інфекції розвиваються напрями профілактики, догляду та підтримки, які передбачають просвітницьку діяльність, забезпечення рівного доступу до медичних та соціальних послуг серед груп населення, що мають підвищений ризик інфікування ВІЛ, людей, що живуть з ВІЛ, членів їх сімей тощо. Важливим фактором успіху такої роботи залишається використання усіх існуючих можливостей щодо співпраці державних органів влади та установ з громадськими, профспілковими організаціями, організаціями роботодавців, науковими та освітніми установами для розповсюдження серед громадян інформації про ВІЛ-інфекції/СНІДу.

На переконання Уповноваженого, це системна суспільна проблема, яка потребує комплексного розв’язання. При цьому успіх можливий лише за умови поєднання зусиль держави та всього суспільства.

Захист прав ВІЛ-інфікованих та осіб, які живуть зі СНІД, а також осіб, які зазнали дискримінації за ознакою стану здоров’я, був та залишається одним із пріоритетних напрямків діяльності Уповноваженого. Адже реалізація прав людини та її основних свобод, як зазначено в Декларації ООН про прихильність до боротьби з ВІЛ/СНІД, прийнятій резолюцією S-26/2 спеціальної сесії Генеральної Асамблеї від 27.06.2001, має вкрай важливе значення з точки зору зниження схильності ризику інфекції ВІЛ/СНІДу.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини закликає до толерантного ставлення до людей, яких торкнулася проблема ВІЛ/СНІДу.

Пам’ятка учням

1. Пам’ятайте, що насильство над вами, здійснене вашими батьками, не є нормою життя. Насилля – неприпустима річ у стосунках людей.
2. У сім’ї ви маєте право на те, щоб до вас ставилися з повагою, не ображали.
3. Пам’ятайте необхідні правила безпеки: зокрема, не варто тут же кидатися на допомогу, коли тато б’є маму, особливо коли він – з небезпечними предметами в руках; ваше завдання – якомога швидше сховатися, залишити домівку взагалі – на допомогу покличте дорослих, які краще знають, як діяти за таких обставин.
4. Ви маєте право на захист, якщо навіть найрідніші люди принижують ваше
гідність.
5. Поділіться своїми проблемами з учителем, класним керівником, психологом, зверніться до міліції.
6. Не вірте у погрози з боку кривдників.
7. Ви маєте право висловлювати і відстоювати свою думку. Чітко і однозначно висловлюйте осуд щодо насильницької поведінки взагалі.
8. Знайте, коли вас постійно контролюють, принижують, примушують до чогось, використовують в спілкуванні з вами лайливі слова – це насильство.
9. Не вважайте, що ви заслужили на таке ставлення з боку дорослих. Ніхто, в тому числі ваші батьки, рідні, не має права принижувати вас, поводитися жорстоко стосовно дитини – це карається законом. В Сімейному кодексі (ст.. 150, ч. 7) написано: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками. Та інші види покарань які принижують людську гідність. Дитина може податі до суду, до громадських організацій, якщо виховання не належне».
10. Навчаться розрізняти поняття «добро» і «зло». Все, що принижує людську гідність – є зло, все, що звеличує гідність людини – добро.

Пам’ятка батькам

1. Пам’ятайте, що першим університетом життя для дитини є та сім’я в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, що створити в сім’ї атмосферу любові, довіри, духовного настрою та комфорту.
2. Не дивіться на дитину як на особисту власність. Ви дали дитині фізичне тіло, а душа Ії належить світові. Сприймайте дитину як особистість єдину, унікальну і неповторну.
3. Не виражайте часто свого незадоволення, критики – це тільки породжує антагонізм в стосунках дітей і батьків.
4. Давайте дітям можливість відчувати Ваше визнання і схвалення.
5. Ніколи не старайтесь запевнити дитину в тому, що вона погана.
6. Будьте тактовними в стосунках з дітьми.
7. Давайте приклад емоційного самоконтролю і витримки.

8. Показуйте приклад позитивних дій ті вчинків дітям не на словах, а в
конкретних справах.
9. Насильство над дітьми – це протиприродний акт, який забороняється законом. Так, в Сімейному кодексі сказано таке: «Забороняються фізичні покарання дітей батьками та інші види покарань, які принижують людську гідність. Дитина має право на належне батьківське виховання».
10. Завжди давайте дитині шанс на право бути кращою.
11. Пам’ятайте, що в сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Види насильства

 побиття
 знущання
 приниження
 присилування
 примус
 безпідставне покарання
 ігнорування
 економічний контроль
 примус до шлюбу
 сексуальні домагання
 примус до проституції
 державний тиск
 фемінізація бідності
 секс-продаж
 зґвалтування
 секс-насильство
 брудні лайки, образи
 маніпулювання
 моральний та психологічний тиск
 звинувачення, формування почуття провини
 насильне обмеження, в тому числі й інформаційне
 ізоляція (наприклад, заборона працювати)
 насилля на національному ґрунті
 насилля на релігійному ґрунті

Важливі методи припинення знущань:

 забезпечення гарного нагляду за дітьми;
 надання дітям можливості розвивати хороші навики
міжособистісного спілкування;
 ефективні наслідки для тих, хто знущається;
 добрі канали спілкування між вчителями та батьками;
 створення такої соціальної атмосфери підтримки та позитивного ставлення до всіх, у якій агресивність та знущання неприйнятні для більшості.
Необхідно змінити суспільну думку і привчати дітей до того, що не соромно розповісти дорослим про неподобства і знущання, захищаючи невинного, якщо вже немає інших способів. Це допомога, а не присоромлювання! У школах потрібно обговорювати цю тему, а не замовчувати її, адже душевно і фізично страждають діти! І навіть, якщо це одна дитина, закривати очі на її страждання – злочин. Агресію дуже важко зупинити без фахівців – психологів та соціальних педагогів, без суспільного обговорення причин, окремих випадків, без загального осуду, без впровадження у свідомість дітей і дорослих неприпустимості
виявлення приниження особистості, заподіяння фізичного і морального (душевного) болю людині.

Як зупинити насильство, що відбувається в школі (поза школою)
1. Ігноруй, не відповідай емоційно, не «танцюй під дудку» ґвалтівника.
2. Дай агресору можливість зупинитися (наприклад: «Якщо ти не зупинишся, я буду змушений все розповісти дорослим»).
3. Залиш цю ситуацію, піди від неї в інше місце (наприклад, зміни свій маршрут). Це не ознака слабкості!
4. Попроси допомоги. Це не ознака слабкості чи боягузтва! Ти захищаєш себе, своє здоров’я, своє життя!
Якщо пункт 1 не спрацював, переходь до 2, якщо і він не спрацював, переходь до 3, далі – сміливо до наступного. Зберігай рівновагу і спокій! Ти маєш право захищати себе!
Наслідки знущань для жертви:
 пропуски занять;
 зниження успішності;
 дратівливість;
 поганий настрій;
 слізливість;
 зацькованість;
 думки про перехід до іншої школи;
 страх тощо.

Особистісні наслідки для агресора

Шкоду він завдає собі, коли не хоче відповідати за свої дії і спеціально заподіює шкоду іншим – він руйнує себе, своє здоров’я, адже лють, жорстокість, нелюдськість і злість руйнують його нервову систему, імунітет і хвороби неминучі.

Рекомендації для агресора (кривдника)

1. Якщо заподіюєш шкоду іншим, спробуй згадати (уявити), як ти почувався, коли (якби) з тобою чинили так само.
2. Пам’ятай. Ти теж маєш право одержати допомогу і є люди, які тобі зможуть допомогти і зрозуміти, що саме змушує тебе заподіювати біль іншим.
3. Ти теж маєш право почуватися захищеним!
4. Кожна людина (дитина) має право на повагу, безпеку і допомогу у важку хвилину!
5. Кожна людина (дитина) має почуватися захищеною!
6. Кожна дитина має право жити вільно, у безпеці, не відчуваючи страху!
Рекомендації дорослим як допомогти дітям зрозуміти свої почуття
Дайте дитині додаткову підтримку, підбадьорте її та будьте чуйні, терпимі, коли вона перебуває у стресовому стані, адже діти показують свої страждання та хвилювання за допомогою різної поведінки – надчутливою, замкненої, пустотливою; будьте чуйні до почуттів, які виражає дитина словесно та іншим шляхом; допоможіть дитям навчитися казати про свої почуття замість того, щоб дитина просто замкнулася; навчіть вирішувати проблеми словесно, а не фізично; методом знаходження кращих способів для того, щоб впоратися з ситуацією; допоможіть дітям заспокоюватись самостійно, коли вони прикро вражені.
Наприклад, іноді діти старшого віку необхідно просто більше часу побути на одинці, тоді як молодші діти мають потребу в чутливій близкості з рідними; проводьте співбесіди про почуття дитини, проектуючи ситуацію, яка його засмучує, на себе, виражаючи Ваші власні почуття (наприклад, «Мені стає сумно,
коли я сперечаюся зі своїми друзями, можливо, тобі також»); переконайте дитину, що у всіх дітей виникають почуття за певних обставин (наприклад, «Іноді діти лякаються і це нормально», «якщо щось не працює, це тебе дратує», «коли тебе дражнять, ти ображаєшся»); діти молодшого віку потребують допомоги, щоб
навчитися відмічати свої почуття. Це допомагає їм ввійти в емоції, біль, точно розпізнати їх та правильно впоратися з ними (наприклад, «Думаю, що ти плачеш тому, що ти стомився(лась), «Я знаю, що діти відібрали твій м’яч, і це тебе прикро вразило»); іноді дітям легше відповісти на коментар, ніж на пряме питання, якщо щось не так ( наприклад, «Сашко, ти виглядаєш дещо засмученим. Напевно, ти
думаєш про свою мамусю…»); буває так, що дитині легше коментувати свої почуття в контексті почуттів більшості дітей (наприклад, «Більшості дітей стає моторошно та сумно, коли їхній татусь та мама сваряться», «мабуть, всі діти ображаються та страждають, коли на них кричать, обзивають або не хочуть
спілкуватися»).

Психологічна служба ліцею.

СТРИЙСЬКА МІСЬКА РАДА

СТРИЙСЬКИЙ ЛІЦЕЙ  № 6

СТРИЙСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ  СТРИЙСЬКОГО РАЙОНУ  ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

82400, Львівська область  м. Стрий, вул. Коперніка , 1, тел. (03245) 5-25-87, код 22414280 e-mail: shkola_6_nov@ukr.net

Алгоритм дій працівників закладу освіти у разі виявлення ознак чи фактів булінгу(цькування) учнів

Однією з актуальних проблем, сучасного українського суспільства, є подолання й недопущення будь-яких проявів насильства щодо дітей як у закладі освіти, так і за його межами. Ключову роль у справі захисту дітей від проявів булінгу мають відігравати заклади освіти, адже діти значну частину часу проводять саме в них.

І саме педагогічні працівники повинні створити в закладі освіти безпечне, комфортне освітнє середовище. Робота з цього напрямку здійснюється в межах повноважень, що визначені відповідними нормативними документами.

І. Алгоритм дій працівників закладу освіти у разі виявлення булінгу (цькування).

Керівник закладу освіти:

1. Забезпечує створення в закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі: приймає та розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) від здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування.

1.1. Дії керівника закладу після отримання заяви-звернення щодо вчинення булінгу :

– розглядає таке звернення та реєструє у журналі обліку звернень та повідомлень про жорстоке поводження з дітьми або загрозу його вчинення;

– з’ясовує усі обставин булінгу відповідно до Порядку розгляду звернень та повідомлень з приводу жорстокого поводження з дітьми або загрози його вчинення, затвердженого спільним наказом Міністерства соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров’я України № 564/836/945/577;

– скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу та окреслює подальші дії (не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви). До складу такої Комісії можуть входити педагогічні працівники, (у тому числі психолог, соціальний педагог) батьки постраждалого та булера, керівник закладу та інші зацікавлені особи;

– повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей;

У разі, якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а постраждалий не згодний з цим, то він може одразу звернутися до органів Національної поліції України із заявою, про що керівник закладу освіти має повідомити постраждалого.

– забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку. Рішення Комісії реєструється в окремому журналі, зберігається в паперовому вигляді з оригіналами підписів всіх членів Комісії.

2. Скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування.
3. Повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службу у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти за результатами рішення комісії про підтвердження факту булінгу.
4. Забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психологопедагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування).
5. Затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, Міністерства охорони здоров’я, Міністерства юстиції України, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє.
6. Забезпечує оприлюднення на веб-сайтах, на дошках оголошень та при проведенні інструктажів для всіх працівників закладу освіти: правил поведінки здобувача освіти в закладі освіти; плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; порядку подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти; порядку реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування).

Уповноважена особа за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вона була особисто або інформацію про які отримала від інших осіб.
2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
3. Бере участь у проведенні розслідування випадків булінгу (цькування), засіданні комісії з розгляду випадків булінгу (цькування).
4. Повідомляє батькам здобувачів освіти за їх запитом інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Практичний психолог/ соціальний педагог:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію про які він отримав від інших осіб.
2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
3. Спілкується з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.
4. Забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню).
5. Забезпечує надання консультативної допомоги батькам з питань булінгу.
6. Здійснює психологічний супровід здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Класний керівник, учитель-предметник:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію про яку він отримав від інших осіб.
2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).
3. Бере участь у проведенні розслідування випадків булінгу, засіданні комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) – за рішенням керівника закладу.
4. Може поспілкуватись з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.
5. Проводить системну роботу з інформування, роз’яснення з метою формування навичок толерантної та ненасильницької поведінки, спілкування та взаємодії всіх учасників освітнього процесу; організації тематичних заходів, зустрічей, бесід, консультацій.

Медичний персонал закладу освіти:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію, про яку він отримав від інших осіб.
2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування)
3. Може поспілкуватись з учасниками ситуації: жертвою, кривдником чи (кривдниками), свідками.
4. Надає (у разі необхідності) невідкладну медичну допомогу.

Обслуговуючий персонал:

1. Повідомляє керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого він був особисто або інформацію, про яку він отримав від інших осіб.
2. Вживає невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування).

Батьки постраждалої дитини:

1. Подають керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.
2. Можуть вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу.
3. Можуть брати участь у засіданні комісії з розслідування випадку булінгу.
4. Звертаються до уповноважених органів Національної поліції України та служби у справах дітей для повідомлення про випадок булінгу, у тому числі в разі незгоди з рішенням комісії, яка не кваліфікувала випадок як булінг.
5. Сприяють керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування).
6. Виконують рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.
7. Можуть запитувати інформацію про діяльність закладу освіти, у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Здобувачі освіти:

1. Повідомляють керівництво або працівників закладу освіти про факти булінгу (цькування) свідком яких вони були особисто або про які отримали вірогідну інформацію від інших осіб.

Дитина, яка постраждала від булінгу:

1. Звертається для подальшого реагування до керівника закладу або уповноваженої особи, або працівника закладу освіти, якому довіряє, Та/або до батьків чи інших законних представників, органів Національної поліції, служби у справах дітей, органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, регіональних та місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги тощо.
2. Може брати участь у засіданні комісії з розслідування випадку булінгу.

ІІ. Склад та робота комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) у закладі освіти, права та обов’язки її членів:

1. Склад комісії затверджує наказом керівник закладу освіти.

– Комісія виконує свої обов’язки на постійній основі.

– Склад комісії формується з урахуванням основних завдань комісії.

– Комісія складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше ніж п’яти її членів.

– До складу комісії входять педагогічні (науково-педагогічні) працівники, у тому числі практичний психолог та соціальний педагог (за наявності) закладу освіти, представники служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

– До участі в засіданні комісії за згодою залучаються батьки або інші законні представники малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування), а також можуть залучатися сторони булінгу (цькування), представники інших суб’єктів реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти.

2. Головою комісії є керівник закладу освіти.

– Голова комісії організовує її роботу і відповідає за виконання покладених на комісію завдань, головує на її засіданнях та визначає перелік питань, що підлягають розгляду.

– Визначає функціональні обов’язки кожного члена комісії. У разі відсутності голови комісії його обов’язки виконує заступник голови комісії.

– У разі відсутності голови комісії та заступника голови комісії обов’язки голови комісії виконує один із членів комісії, який обирається комісією за поданням її секретаря.

– У разі відсутності секретаря комісії його обов’язки виконує один із членів комісії, який обирається за поданням голови комісії або заступника голови комісії.

– Секретар комісії забезпечує підготовку проведення засідань комісії та матеріалів, що підлягають розгляду на засіданнях комісії, ведення протоколу засідань комісії.

3. Члени комісії зобов’язані:

– Особисто брати участь у роботі комісії.

– Не розголошувати стороннім особам відомості, що стали йому відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

– Виконувати в межах, передбачених законодавством та посадовими обов’язками, доручення голови комісії

– Брати участь у голосуванні.

4. Порядок роботи комісії

Метою діяльності комісії є припинення випадку булінгу (цькування) в закладі освіти; відновлення та нормалізація стосунків, створення сприятливих умов для подальшого здобуття освіти у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування); з’ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування), та вжиття заходів для усунення таких причин; оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в соціальних та психолого-педагогічних послугах та забезпечення таких послуг.

Діяльність комісії здійснюється на принципах:

– законності; – верховенства права;

– поваги та дотримання прав і свобод людини;

– неупередженого ставлення до сторін булінгу (цькування);

– відкритості та прозорості;

– конфіденційності та захисту персональних даних;

– невідкладного реагування;

– комплексного підходу до розгляду випадку булінгу (цькування);

– нетерпимості до булінгу (цькування) та визнання його суспільної небезпеки.

Комісія у своїй діяльності забезпечує дотримання вимог Законів України “Про інформацію”, “Про захист персональних даних”.

Завдання комісії:

– збір інформації щодо обставин випадку булінгу (цькування), зокрема пояснень сторін булінгу (цькування), батьків або інших законних представників малолітніх або неповнолітніх сторін булінгу (цькування); висновків практичного психолога та соціального педагога (за наявності) закладу освіти; відомостей служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді; експертних висновків (за наявності), якщо у результаті вчинення булінгу (цькування) була завдана шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого; інформації, збереженої на технічних засобах чи засобах електронної комунікації (Інтернет, соціальні мережі, повідомлення тощо); іншої інформації, яка має значення для об’єктивного розгляду заяви;

– розгляд та аналіз зібраних матеріалів щодо обставин випадку булінгу (цькування) та прийняття рішення про наявність/відсутність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві.

У разі прийняття рішення комісією про наявність обставин, що обґрунтовують інформацію, зазначену у заяві, до завдань комісії також належать:

– оцінка потреб сторін булінгу (цькування) в отриманні соціальних та психолого-педагогічних послуг та забезпечення таких послуг, в тому числі із залученням фахівців служби у справах дітей та центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;

– визначення причин булінгу (цькування) та необхідних заходів для усунення таких причин;

– визначення заходів виховного впливу щодо сторін булінгу (цькування) у групі (класі), де стався випадок булінгу (цькування);

– моніторинг ефективності соціальних та психолого-педагогічних послуг, заходів з усунення причин булінгу (цькування), заходів виховного впливу та корегування (за потреби) відповідних послуг та заходів;

– надання рекомендацій для педагогічних (науково-педагогічних) працівників закладу освіти щодо доцільних методів здійснення освітнього процесу та інших заходів з малолітніми чи неповнолітніми сторонами булінгу (цькування), їхніми батьками або іншими законними представниками;

– надання рекомендацій для батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).

Формою роботи комісії є засідання, які проводяться у разі потреби. Дату, час і місце проведення засідання комісії визначає її голова.

Засідання комісії є правоможним у разі участі в ньому не менш як двох третин її складу.

Секретар комісії не пізніше вісімнадцятої години дня, що передує дню засідання комісії, повідомляє членів комісії, а також заявника та інших заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надає/надсилає членам комісії та зазначеним особам необхідні матеріали в електронному або паперовому вигляді.

Рішення з питань, що розглядаються на засіданні комісії, приймаються шляхом відкритого голосування більшістю голосів від затвердженого складу комісії. У разі рівного розподілу голосів голос голови комісії є вирішальним.

Під час проведення засідання комісії секретар комісії веде протокол засідання комісії за формою згідно з додатком до цього Порядку, що оформлюється наказом керівника закладу освіти.

Особи, залучені до участі в засіданні комісії, зобов’язані дотримуватись принципів діяльності комісії, зокрема не розголошувати стороннім особам відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у роботі комісії, і не використовувати їх у своїх інтересах або інтересах третіх осіб.

5. Особи, залучені до участі в засіданні комісії, під час засідання комісії мають право:

– ознайомлюватися з матеріалами, поданими на розгляд комісії;

– ставити питання по суті розгляду;

– подавати пропозиції, висловлювати власну думку з питань, що розглядаються.

Голова комісії доводить до відома учасників освітнього процесу рішення комісії згідно з протоколом засідання та здійснює контроль за їхнім виконанням. Строк розгляду комісією заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування) в закладі освіти та виконання нею своїх завдань не має перевищувати десяти робочих днів із дня отримання заяви або повідомлення керівником закладу освіти.

ІІІ. Відповідальність за вчинення булінгу та недотримання алгоритму дій при виявленні випадку булінгу, або спробі його приховування:

Згідно Закону України від 18 грудня 2018 року №8584 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо протидії булінгу», який вперше в українському законодавстві юридично визнає поняття булінгу та передбачає відповідальність не тільки за вчинення, але й за приховування випадків булінгу.

1. Відповідальність передбачена за вчинення булінгу.

Положеннями статті 173-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративна відповідальність встановлюється за булінг (цькування) учасника освітнього процесу, який являє собою діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

2. Види покарань за булінг передбачено вказаною статтею:

– штрафи від 850 до 3400 грн.;

– громадські роботи від 20 до 60 год.;

– виправні роботи до 1 місяця.

Так, за булінг стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному, або фізичному здоров’ю будуть штрафувати розміром від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн.), або кривдник отримає громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

За булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, потягне за собою покарання у вигляді: 10 штрафу від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700- 3400 грн.), або громадські роботи на строк від 60 до 60 годин.

За малолітніх дітей – кривдників (до 14 років) та неповнолітніх (віком від 14 до 16 років) відповідатимуть їх батьки, або особи, що їх замінюють: цькування їх дітьми інших учасників освітнього процесу їм «виллється» у: штраф, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 – 1700 грн.), або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин. Якщо ж їх діти вчинять булінг групою осіб або повторно (тобто протягом року після накладення адміністративного стягнення), їх батьки чи законні представники можуть отримати вдвічі більші покарання, ніж вказано вище.

3. Покарання за приховування випадків булінгу.

Водночас законом визначено покарання за приховування випадків булінгу педагогічним, науково-педагогічним, науковим працівником, керівником або засновником закладу освіти.

Так, неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу тягне за собою накладення штрафу від 850 до 1700 грн., або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

Тому, педагогічним працівникам та керівникам закладів освіти слід уважно:

– ставитись до всіх випадків булінгу;

– повідомляти про них;

– уважно розглядати заяви;

– забезпечувати вжиття заходів щодо протидії булінгу;

– розробляти плани;

– публікувати їх на сайтах;

– вчасно інформувати органи Національної поліції та службу у справах дітей про випадки булінгу.

В іншому випадку передбачена адміністративна відповідальність за приховування таких ситуацій.

Слід пам’ятати, що важливою умовою профілактики булінгу (цькуванню) є комплексний, систематичній підхід до проблеми булінгу в кожному освітньому закладі.

Плануючи заходи з протидії і профілактики булінгу (цькування) треба враховувати специфіку конкретного навчального закладу та чітко дотримуватись норм законодавства. Тільки за таких умов можна створити безпечне, комфортне освітнє середовище, в якому буде безпечно всім учасникам освітнього процесу.

Психологічна служба ліцею

Що робити, коли тебе цькують?

Чи варто обговорювати проблему з дорослими? І як поводити себе з агресором, агресоркою чи агресорами?

Булінг, або ж цькування, завжди був гострою темою, але останнім часом це явище набуло особливого резонансу. Термін «булінг» став популярним на початку 90-х років, після публікації статті скандинавського вченого Дана Ольвеуса. Власне, булінгом називають навмисну систематичну поведінка, що включає агресивне переслідування одного з членів колективу з боку іншого члена колективу, інакше кажучи — це просто «травля».

Згідно зі статистикою, хлопці більше піддаються прямому булінгу, який проявляється у формі фізичного насильства — коли обзивають, дражнять, б’ють або псують речі. Про дівчат частіше розпускають плітки, їх бойкотують, уникають або маніпулюють дружбою.

Коли ми говоримо про булінг, то можемо виокремити три сторони: агресор, жертва та спостерігачі.

Попри усталену думку, жертвами булінгу не завжди є «слабкі» особистості з низькою самооцінкою. Яскравий приклад — Крістіан Бейл, над яким почали знущатися в школі після того, як він став відомим, Блейк Лайвлі, Тейлор Свіфт… Таких прикладів безліч.

Але ось у чому парадокс — ми можемо страждати від цькувань чи пліток, але при нагоді самі стаємо тими, хто маніпулює чи ображає. Як так? Можливо, тому, що у підлітковому віці, коли ми лише починаємо шукати своє місце у світі, ми нерідко доволі жорстокі, а наше прагнення здаватися кращими, крутішими та яскравішими часом змушує нас іти на такі вчинки, якими складно пишатися.

Як поводитися жертві? Ігнорувати агресора — часом це працює, якщо в тобі потужний стержень. Агресор не отримує очікуваної реакції і може припинити це. При цьому важливо повідомити агресору свою точку зору — озвучити агресію, яка спрямована на тебе, наприклад: «Я розумію, що не подобаюся тобі, що ти не задоволений тим і тим, але по-іншому поводитися я не буду, б не можу, бо я така людина. Подобається тобі це чи ні, але я не змінюся, тож постарайся це прийняти». Якщо дитина не може цьому протистояти, то обов’язково потрібно звернутися до дорослих.

Отож, якщо в тебе є група підтримки — це вже перемога. Нехай навіть вас буде невеличка кількість, нехай це будуть батьки — це повинні бути твої однодумці, люди, які в тебе вірять і підтримують, які можуть за тебе заступитися. Люди, яким можна виговоритися і які залишаться з тобою до кінця, навіть якщо справи кепські.
І запам’ятай дві речі: що б не відбувалося — не втрачай упевненості у собі та пам’ятай, що ти унікальна та варта поваги особистість, що проблема не у тобі, а у середовищі, в якому ти опинився, і ти з цим впораєшся. А другий важливий момент — булери бояться розголошення, а це означає, що ти завжди можеш звернутися до шкільного психолога, соціального педагога, класного керівника, улюбленого вчителя за порадою або попросити допомоги в батьків.

І не потрібно соромитися, повір, у цьому немає нічого соромітного, не бійся про це говорити.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом

про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

Психологічна служба ліцею

Заходи

щодо протидії булінгу серед учнівської молоді

на 2024-2025 навчальний рік

1-го семестру

 У Стрийському ліцеї №6

Стрийської міської ради Стрийського району Львівської області